Як правильно говорити "дзвонить"?
Грамотна мова - це не тільки вірне слововживання, але правильну вимову слів. Багато слова в російській мові викликають труднощі в постановці наголоси. Наприклад, як правильно говорити «дзвонить»? дуже часто це слово вимовляється з наголосом на перший склад: дзвонить. Однак правильно вимовляти це слово і його похідні тільки з наголосом на другому складі: дзвонить, дзвонить, дзвонить. Саме таке вимова вважається правильним і грамотним. І така постановка наголоси пояснюється правилом орфоепії.
У російській мові є група дієслів, що закінчуються на -іть-, в яких наголос залишається нерухомим у всіх особистих формах, тобто падає на закінчення. У цю групу входить і дієслово «дзвонити». Тому особисті форми даного дієслова вимовляються з наголосом на останньому складі (частіше - закінчення):
- Телефонуйте (невизначена форма);
- Телефонуйте (1 л., од. ч.);
- Телефонуйте (2 л., од. ч.);
- дзвонить (3 л., од. ч.);
- Телефонуйте (1 л., мн. ч.);
- Телефонуйте (2 л., мн. ч.);
- Телефонуйте (3 л., мн. ч.).
Іноді в літературі можна зустріти поетичні тексти, в яких слово «дзвонить» вимовляється з наголосом на першому складі. наприклад:
Ніжно під трепетом ангельських крил / дзвонив хрести безіменних могил (С. Єсенін). Такі випадки пояснюються особливостями віршування або ж особливостями мови (вживанням діалектизмів) автора.
Існує також думка, що дієслово «дзвонить» з наголосом на останньому складі вимовляється тільки в тих випадках, коли мова йде про телефонні дзвінки. Це помилкова думка. Не важливо, в якому контексті вживається це слово, наголос в ньому завжди ставиться на останній склад. Виняток становить лише похідне слово «дзвонять».
Так що по нормам сучасної української літературної мови правильно говорити «дзвонить»:
- У сумці дзвонить телефон.
- Щоранку старий дзвонар піднімається по хисткій драбині і дзвонить в такий же старий, облізлий, але все ще голосистий дзвін.
